МЕДІАКОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА
«Щоб бути по-справжньому грамотними,
ми повинні бути грамотними
у світі медіа».
Маршал Маклюен
У статті висвітлюються шляхи формування медіакомпетентності педагога за
умов використання інформаційних технологій та Інтернету з метою успішної реалізації
освітніх завдань, розкрито необхідність впровадження елементів медіаосвіти у навчально –
виховний процес.
Постановка проблеми та її актуальність. Людство увійшло у пору цифрового
століття. Ця епоха відзначається зростанням візуального сприймання. Медійні способи
подачі інформації сьогодні стають домінуючими.
Навчання у новітню добу – суровий виклик для сучасної освіти, зокрема для
педагогів. Досвідчений учитель, який майстерно володіє словом, проведе цікавий урок,
використовуючи лише традиційні засоби та форми навчання. Але сьогоднішні учні –
Internet Generation уже не дуже довіряють лише крейді та дошці. Інформаційно -
комунікаційні технології, впровадження яких сьогодні є одним з пріоритетних напрямів
розвитку освіти, впевнено займають своє місце у навчально-виховному процесі, входять у
життя кожної школи, кожної особистості. Це вимога часу.
Усі без винятку на даний час є активним споживачем інформації, що постійно
збільшується. Телевізійні канали, відео та аудіо-продукція, газети, журнали, сайти в
Інтернеті – все це невід’ємна частина сучасного суспільства. Завдяки широкому поширенню
засобів масової інформації учні постійно знаходяться під впливом безлічі інформаційних
13
потоків. Як правило, ні батьками, ні вчителями не контролюється, практично не
прогнозується і не враховується дія інформації на школяра. Потужний потік нової
інформації, реклами, застосування комп'ютерних технологій на телебаченні,
розповсюдження ігрових приставок, електронних іграшок і комп'ютерів вносять свої
корективи в медіакомпетентність самого вчителя.
Глобальний характер процесу інформатизації, динамічний розвиток інформаційно -
комунікаційних технологій та нових медіа висунули на перший план необхідність
спеціальної інформаційної підготовки у сфері освіти.
Саме тому, проблема медіаосвіти та медіакомпетентності вчителя, як складової його
методичної підготовки є актуальною і потребує найшвидшого розв’язання.
Мета статті – розкрити особливості формування медіакомпетентності вчителів,
їхнього саморозвитку за допомогою засобів масової комунікації. Необхідність впровадження
елементів медіаосвіти у навчально-виховний процес школи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Медіакопетентність вчителя в сучасному
педагогічному дискурсі стає предметом наукового дослідження багатьох учених, активізує
увагу до широкого кола проблем: дослідження мас-медіа в цілому, моделей і методів
медіаосвіти (Д. Бекінгем, Л. Зазнобіна, Г. Лассуел, М. Маклуен, Л. Мастерман, С. Пензін,
Ю.Усов, О. Федоров, О.Шариков та ін.), психолого-педагогічні дослідження з питань
медіаосвіти (Л. Баженова, О. Баранов, О.Бондаренко, К. Ворсноп, Н. Габор,
Л.Зазнобіна,О.Спічкін О.Федоров, І. Челишева, О. Шариков та ін.), вітчизняний та світовий
досвід медіаосвіти (А. Дилижан, О. Нечай, О. Самарцев, О. Шариков, С. Черкашин).Л.
Увага до медіаосвіти в нашій країні посилилась лише в останні роки. Її проблеми в
контексті світового інформаційного простору досліджують такі українські вчені, як О.
Баришполець, О. Волошенюк, Н. Габор, Н. Горб, В. Іванов, Л. Найдьонова, Г.Онкович, Б.
Потятиник, І.Чемерис та багато інших.
Проведення круглих столів, загальнонаціональних інтернет - конференцій, семінарів,
заснування ряду інтернет – сайтів, обмін досвідом серед науковців, педагогів та практиків
допомагають реалізувати певні медіаосвітянські проекти,
Виклад основної частини матеріалу
Важливими умовами формування медіакомпетентності вчителя є наявність
фундаментальної підготовки з інформатики, без якої неможлива експлуатація засобів ІКТ і
реалізація їхнього потенціалу в освітніх цілях, а також знань із психолого-педагогічних наук,
засвоєння яких необхідне для ефективного здійснення всіх функцій, пов’язаних із
використанням засобів мас-медіа в навчальному процесі.
14
Медіакомпетентність вчителя, полягає не лише в оволодінні технічними засобами, які
швидко змінюються, а й у критичному ставленні до здобутих знань, почутої інформації.
Найважливішою частиною медіаграмотності є вміння критично мислити, декодувати
медіатексти.
Медіакомпетентність включає в себе медіаграмотність, медіакультуру,
медіатворчість, медіаімунітет тощо.
На шляху до формування професійної компетентності виділяють кілька напрямків
підвищення професійної майстерності вчителя загальноосвітньої школи:
ü безперервно здійснювати теоретичний пошук у сфері ІКТ: збірку, обробку,
передачу й зберігання інформаційного ресурсу;
ü освоювати і ефективно застосовувати наявні методи медіаосвіти;
ü продукування інформації з метою автоматизації процесів інформаційнометодичного забезпечення;
ü брати участь у розробці нових методик навчання шкільної молоді культури
споживання інформації та орієнтування в інформаційному просторі, спрямованих на
розвиток самостійного критичного мислення щодо засобів масової інформації;
ü оцінювати й реалізовувати можливості електронних видань освітнього
призначення і наявних у мережі Інтернет інформаційних освітніх ресурсів;
ü організовувати інформаційну взаємодію між учасниками навчального процесу й
інтерактивним засобом, що функціонують у межах ІКТ;
ü створювати й використовувати психолого-педагогічні тестувальні методики, що
діагностують, контролюють і оцінюють рівень знань тих, кого навчають, їх просування в
навчанні.
ü мати беззаперечні лідерські якості (відповідальність, ініціативність, високий
рівень розумового та творчого інтелекту, харизматичність), завдяки яким, медіапедагог
здатен надихнути на пізнання.
Наявність цих умінь свідчитиме про рівень сформованості медіакомпетентності
вчителя, яку розуміють як здатність педагога вирішувати професійні завдання з
використанням мас - медіа та ІКТ.
Новий етап розвитку інформаційного суспільства вимагає від освітньої сфери
підготовки інформаційно - грамотного спеціаліста, готового до повноцінної взаємодії з
сучасною медіасистемою. Тому однією з ключових компетентностей, необхідних сучасному
педагогу для ефективного функціонування в інформаційному середовищі, є
медіаграмотність, що визначається як здатність адекватно взаємодіяти з потоками
медіаінформації в глобальному інформаційному просторі: здійснювати пошук, аналізувати,
15
критично оцінювати і створювати власні медіапродукти, поширювати їх за допомогою
різних засобів масової комунікації. У цих умовах актуалізується потреба у підготовці
критично мислячих медіаграмотних фахівців, здатних ефективно використовувати
медіасередовище для розв’язання різного роду професійних, суспільних та особистих
завдань.
Особливої уваги заслуговує готовність майбутнього вчителя активно використовувати
інформаційне поле преси, радіо, телебачення, інформаційних технологій та Інтернету
з метою успішної реалізації завдань освітньої діяльності. Ці процеси надзвичай важливі у
фаховій підготовці учителів, щоб сформувати у них уміння управляти інформаційними
ресурсами і комунікаційними технологіями, а також ознайомити зі стратегіями їх
використання. Для цього вчитель має володіти відповідними новітніми інформаційними
технологіями навчання, тобто стати медіакомпетентним фахівцем.
Мультимедійні освітні ресурси є пріоритетною галуззю інформаційних технологій
і мають значні можливості в освітньому просторі. Але перед педагогами виникають
наступні питання: «Як визначити належне місце комп’ютера на уроках?»; «У якому обсязі
на уроках використовувати мультимедійні освітні ресурси?»; «Якими якостями
медіакомпетентностей повинен володіти майбутній викладач?» У відповідності до цього
медіакомпетентність педагога передбачає уміння кваліфіковано користуватися сучасним
елекронним інструментарієм, комп’ютерними програмами мультимедійного призначення,
інтернет-технологіями; вміння «читати» медіа-текст, аналізувати його мову в сукупності
його складових компонентів (візуальних, просторово-часових,). Також формування медіакомпетентності вчителя відбувається за умов впровадження мультимедійних освітніх
ресурсів з використанням комп’ютера: створення музичної бібліотеки, відеотеки,
мультимедійних енциклопедій, студії відеороликів, презентацій та використання їх під час
навчально - виховного процесу.
З-поміж електронних медіаресурсів в Інтернеті найбільш відвідуваними стають ті, що
подають фотоновини, фоторепортажі з короткими інформаційними повідомленнями і
зображеннями (приміром, промовиста назва сайту «Фотоінформ.нет» уже говорить сама за
себе). Як це стосується навчального процесу? Безпосередньо, адже в цифрову епоху
змінюються і функції самої освіти, зокрема, літературної. Раніше школа була одним із
основних джерел знань, інформації. Сьогодні вона втратила цю монополію. В інформаційну
добу надзвичайно продуктивно розвиваються хмарні технології, дистанційне навчання
тощо.
Незважаючи на те, що більшість учителів позитивно ставляться до медіаосвіти,
насправді є ряд проблем, що стають на заваді активному застосовуванню нових технологій в
16
навчальному процесі. Серед них відсутність належного оснащення навчальних закладів
технологічними засобами, непідготовленість педагогів і т. ін. З іншого боку, відзначається
досить великий відсоток учителів, що працюють по традиційній системі, яка не враховує
потребу сучасного суспільства у формуванні самостійного критичного мислення учнів.
Багато вчителів не відчувають необхідності використання нових технологій на уроках.
Згідно з Концепцією впровадження медіаосвіти в Україні, процес формування
медіаграмотності фахівців має базуватися на наступних принципах:
1.Особистісний підхід (урахування вікових, індивідуальних та соціальнопсихологічних особливостей, наявних медіауподобань і рівня сформованості медіакультури
особистості та її найближчого соціального оточення).
2.Перманентне оновлення змісту (використання актуальних інформаційних
прецедентів, поточних новин, сучасних комплексних медіафеноменів, популярних у
молодіжному середовищі).
3.Орієнтація на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (формування
спільних інформаційних ресурсів, полегшення комунікації та координації в середовищі
взаємодії учасників медіаосвітнього руху). Пошанування національних традицій (орієнтація
на культурні традиції народу, національну специфіку медіапотреб її суб’єктів).
4. Пріоритет морально-етичних цінностей (утвердження загальнолюдських цінностей,
зокрема, ціннісного ставлення особи до людей, суспільства, природи, мистецтва, праці та
самої себе).
5. Громадянська спрямованість (опора на потенціал громадських об’єднань і
асоціацій, узгодження зусиль із розвитком інших громадських рухів).
6. Естетична наснаженість (естетичне виховання засобами образотворчого мистецтва,
музики, художньої літератури, кіно, фольклорних практик).
7. Продуктивна мотивація (творче сприймання медіа і розвиток здатності того, хто
вчиться, створювати власну медіапродукцію).
Висновки. Учні ще здатні чути слово вчителя, якщо воно глибоке за змістом і
яскраво-емоційне за формою. Та найкраще, якщо воно буде підкріплене візуальним рядом.
Якість навчального процесу підвищується завдяки гармонійному поєднанню традиційних та
інноваційних форм, засобів і методів навчання. Те, що ми називали «новими технологіями»
або «технологіями майбутнього», поколінням Z уже сприймається як даність, як теперішнє.
Дітей пов’язують між собою інтернет, YouTube, мобільні телефони, SMS і MP3-плеєри.
«Покоління Z» вживається як синонім до поняття «цифрова людина». Ці діти творчі,
винахідливі, можуть робити багато речей одночасно, але не вміють зосереджуватися довгий
час на чомусь одному. Інформації сприймають багато, але поверхово.
17
Таким чином, формування медіакомпетентності учителів розширює спектр методів
і форм у подальшій професійній діяльності, допомагає вдосконалити традиційну педагогіку,
сприяє появі нових форм роботи з учнями на уроках: створення тематичних презентацій,
розробок різноманітних проектів, запровадження інтегративних завдань, тобто іти в ногу з
часом і тому щоб бути по - справжньому грамотними, ми повинні бути грамотними у світі
медіа.
Список використаної література:
1. Баришполець О.Т., Л.А. Найдьонова, Г.В. Мироненко, О.Є. Голубєва, В.В. Різун та
ін.; Медіакультура особистості; соціально-психологічний підхід: навчально-методичний
збірник / За ред. Л.А. Найдьонової, О.Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2009. – 440 с.
2. Бурім О.В. Медіакомпетентність та медіаграмотність як результат медіа- освіти
та запорука інформаційної безпеки особистості [Електронний ресурс] /
3. Бурім О.В. — Режим доступу : http://virtkafedra.ucoz.ua Баришполець О.Т., Л.А.
Найдьонова, Г.В. Мироненко, О.Є. Голубєва, В.В. Різун та ін.; Медіакультура особистості;
соціально-психологічний підхід: навчально-методичний збірник / За ред. Л.А. Найдьонової,
О.Т. Баришпольця. – К.: Міленіум, 2009. – 440 с
4. Іванов В.Ф., О.В. Волошенюк Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / За
науковою редакцією В.В. Різуна. – Київ: Центр вільної преси, 2012. – 352
5. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm.
6. Найдьонова Л.А.Перспективи розвитку медіаосвiти в контекстi болонського процесу:
процесуальна модель медiакультури [Текст] / Л.А. Найдьонова // Болонський процес і вища
освіта в Україні та Європі: проблеми й перспективи. — К., 2007. — С. 162–168.
9. Онкович Г.В. Медіаосвіта як інтелектуально-комунікативна мережа / Г.В. Онкович //
Вища освіта України. — 2008. — № 3. — 212 с.
10. Челишева І.В. Перші кроки в освоєнні сімейної медіаграмотності
Медіатека. – 2006.- №3.
Підписатися на:
Дописи (Atom)